виховання та навчання розумово відсталих дітей в росіі до 1917 р

виховання та навчання розумово відсталих дітей в росіі до 1917 р

Якщо виявляється, що розумово відстала дитина грає з нормально розвиваючимися дітьми, то вона завжди виконує тільки підсобні ролі, і це навіть в тих випадках, коли її товариші молодше на рік і більше. її партнери організовують нескладну сюжетну гру, а вона, за їх вказівками, щось приносить, забирає, тримає.  Це, безсумнівно, сприяє формуванню у дітей негативного ставлення до школи та навчання, іноді самі батьки свідомо чи мимоволі формують таке ставлення, надмірно завищуючи або занижуючи вимоги до дитини.  Виховання, навчання і трудова підготовка для розумово відсталих дітей навіть більш значущі, ніж для дітей із нормальним розвитком.

У Росії розумово відсталих дітей стали відокремлювати від психічно хворих, намагатися виховувати і навчати, вивчати і коригувати їх недоліки в середині XIX в. Спочатку це робили лікарі-психіатри в клініках, потім до них приєдналися педагоги і психологи. Поступово стали накопичуватися поки ще фрагментарні відомості про психологічні особливості розумово відсталих.  До їх числа відносяться твердження про можливості різнопланового розвитку розумово відсталих дітей і про спільність основних закономірностей, за якими здійснюється розвиток нормального і розумово відсталого дитини.

Инфоурок › Социальному педагогу ›Презентации›Презентація "Організація навчання для розумово відсталих дітей". Презентація "Організація навчання для розумово відсталих дітей". библиотека материалов. 1 / 28.

Ключові слова: виховання, розумово відсталі діти, особистість, поведінка. Виховання — процес, який починається задовго до вступу дитини до школи і триває усе її життя: людина накопичує і вдосконалює свій життєвий досвід, розширює та поглиблює свої знання, оволодіває новими цінностями. Однак саме шкільні роки — час найбільш інтенсивного розвитку особистості, формування характеру й її поведінки.

Підґрунтя організації системи естетичного виховання розумово відсталих учнів старших класів засобами мистецтва становлять як загальновідомі дидактичні принципи корекційної психопедагогіки (корекційної спрямованості педагогічного процесу, індивідуального й диференційованого підходу, раціонального поєднання слова, наочності та практичної діяльності тощо), так і низка специфічних принципів: 1) єдності художньо- естетичного розвитку й корекції вищих психічних процесів розумово відсталих школярів; 2) єдності усвідомленого й емоційно-насиченого спілкування з.

Унікальність багаторічного педагогічного експерименту В. П. Кащенка зі створення науково обґрунтованих педагогічних умов для виховання розумово відсталих дітей (санаторій-школа була започаткована, як уже зазначалося, у 1908 р. і після рево-люційних подій 1917 р., з його ж ініціативи, стала державною допоміжною школою, і в цьому статусі успішно продовжила свій розвиток) полягає в тому, що йому на практиці вдалося вті-лити у життя.  Свою громадянську і педагогічну позицію стосовно необ-хідності започаткування цілісної системи допоміжних шкіл В. П. Кащенко висловив у статті “Історичний огляд та сучасний стан справи виховання та навчання дефективних дітей у Росії”, що

Психологічні основи формування в дітей з розумовою відсталістью уявлень, розвитку психічних процесів висвітлені у працях П.Я. Гальперіна [5], Н.Б. Лурьє [13], А.Р. Маллера [14], С.П. Миронової [17], В. М. Синьова [24], В. В. Тарасуна [28] та ін. Власне проблема наочності досліджувалась стосовно навчання розумово відсталих школярів, зокрема, А. Р. Ібрагімова [8], І. В. Кущенко [12], М. О. Супрун [27] вивчали особливості відтворен-ня наочного матеріалу розумово відсталими учнями, сприймання та усвідомлення ними сюжетно-художніх картин розглянуті у роботах А. М. Висоцької [2], М. П. Матвєєвої [15  Особлива дитина: навчання та виховання. – 2010. – № 1. – с. 24-30.