система роботи над формуванням вимови глухих учнів

система роботи над формуванням вимови глухих учнів

Розділ І. Формування правильної вимови звуків. Орфоепія – наука про правильну вимову – мала б посідати чільне місце в шкільній освіті. Навчання правильної вимови необхідне такою ж мірою, як і навчання орфографії і пунктуації, тобто писемної мови.  ІV Методи і прийоми роботи над усуненням в учнів недоліків вимови й мовлення. 4.1 Недоліки у звуковимові. Проводжаючи дитину в перший клас, батьки сподіваються, що вона буде вчитися охоче й успішно. Якщо ж надії не справджуються, то причини невдач вони починають шукати насамперед у школі, системі навчання, упередженому або байдужому ставленні вчителя до дитини.

• глухі без мови (долінгвальні); • глухі зі сформованою вимовою (пост лінгвальні); • слабочуючі з розвиненим мовленням; • слабочуючі з глибоким мовним недороз виненням.  Метод словесного мовлення. глухих полягає в навчанні говорити без допомоги жестів, використовуючи тільки усне та писемне мовлення.  Фундаментальним ме тодом навчання глухих усному мовленню є система Ф.Ф. Рау, яка ґрунтується на гло бальному підході – формуванні усного мовлення методом цілих слів із широким використанням письма, карток із надруко ваними словами і реченнями, буквами або дактильними знаками. Навчання вимові здійснюється за аналі тико синтетичним концентричним полі сенсорним методом.

Безперечно фундаментальною системою навчання глухих усного мовлення, була та залишається дотепер система Ф. Ф. Рау. Учні та спадкоємці вченого продовжили розвиток його ідей, розробляючи окремі аспекти роботи над усним мовленням та вимовою глухих: робота над розбірливістю мовлення (В.І. Бельтюков, К.В. Волкова, Н.Ф Слєзіна та ін.), використання і розвитку залишкового слуху (І.Г. Багрова, Т.А.Власова, О.І. Кузьмічова, Л.П.Назарова та ін.), навчання вимові фонем (Е.І. Леонгард, М.Ф.Тітова), словесному наголосу (О. І, Андрєєва), темпу мовлення (О. К. Марциновська), ритму мовлення (Н.І. Бєлова, Н.М

Формування в учнів фонетичного слуху. Важливим завданням підготовчого періоду є вироблення в учнів фонетичногослуху, удосконалення їхньої звуковимови. Відомо, що слова сприймаються дошкільниками як єдиний неподільний звуковий комплекс без усвідомлення складових частин — звуків. Водночас уже в переддошкільному віці у дітей виявляється посилений інтерес до звукової сторони мовлення.

Забезпечення ефективності корекційної роботи з розвитку слухового сприймання та формування вимови досягається шляхом дотримання слухомовленнєвого режиму, спільних зусиль усіх без винятку педагогічних працівників, батьків учнів (вихованців). Такий комплексний підхід створить умови для найбільш повного використання залишків слуху учнями з порушеннями слуху у навчальній діяльності, сприятиме їх соціальній адаптації та подальшій інтеграції в суспільство.

Робота над фразою - формування в учнів уміння відтворювати фрази в нормальному темпі, разом і з правильним логічним наголосом. Метод і форми організації навчання глухих вимові. В даний час в школах для глухих дітей прийнятий аналітико-синтетичний концентричний полісенсорна метод навчання вимові.  З метою наближення процесу навчання глухих вимові до природного шляху формування мови у чують названий метод навчання є концентричних. Сутність даного методу полягає в тому, що початкове навчання вимові глухих складається з двох концентров.

З метою підведення підсумків роботи над проблемною темою та визначення резервних шляхів підвищення ефективності мовленнєвих процесів нечуючих учнів четвертий етап характеризувався проведенням моніторингу з: -активізації та застосування словникового запасу школярів; -засвоєння фразового матеріалу як умови розвитку комунікативної функції; -розвитку зв’язного мовлення як засобу формування творчої особистості; -формування ініціативного мовлення.  3. Створити сприятливі умови для розширення форм інтеграції глухих учнів в середовище чуючих як один з важливих факторів розвитку мовленнєвої активності.  5. Постійно формувати в учнів потребу в словесному спілкуванні та створювати

Комп'ютерні програми по вимові мають на меті формування вимови глухих та слабочуючих дітей, тому вони звернені до кинестезичного аналізатору кожної дитини, передбачають індивідуальну роботу над вимовою. Саме від дії кожного учня, його вимови залежить, як будуть рухатися фігурки на екрані, чи будуть вони досягати мети. Комп'ютерні програми передбачають використання слухового аналізатора, є можливість підключення головних телефонів. Учень може прослухати не тільки мова вчителя, а й свою власну мову в момент вимови. Також комп'ютерні програми звернені до зорового аналізатора.

Музично-ритмічні заняття сприяють розвитку у глухих та слабочуючих дітей емоційно-вольової сфери, удосконаленню рухової сфери, розширенню пізнавальних інтересів, автоматизації вимовних навичок, розвитку слухового сприймання, естетичного смаку. Ось деякі аспекти музично-ритмічного виховання дітей з вадами слуху, котрі мають суттєві відхилення від норми та потребують корекції в навчальній, виховній роботі та освіті в цілому.[37]. Змістом навчання є розвиток рухових навичок під музичний

-Розвиток розуміння мовлення; Формування активного усного мовлення; Формування вимови; Формування словникового запасу; Формування граматичної будови; Навчання писемного мовлення. Також формування основ наук про мову; Збагачення мовленнєвої практики дітей на основі свідомого використання знань з фонетики, граматики, правопису.

Приміщення для слухового кабінету і для проведення дослідження слуху учнів, а також спеціальні приміщення для проведення індивідуальних занять з розвитку слухового сприймання та формування вимови повинні бути звукоізольованими. У школі повинна бути певна фонотека (набір грамплатівок, магнітна плівка із записом різноманітного мовного матеріалу, набір запису музичних творів - вокальних, інструментальних, а також різного роду шумів і т.п.). Надзвичайно важливо створити умови для навчання школярів сприйняттю мови по телефону.

В основі роботи з даною програмою - формування у дітей з вадами слуху універсальних мовленнєвих умінь та навичок, якими цілеспрямовано оволодіває дитина у зв’язку з будь якою тематикою, і які можуть бути застосовані в будь якій мовленнєвій ситуації, незалежно від ключової теми.  6. Формування умінь та навичок говоріння, сприймання, розпізнавання та розуміння знайомого мовленнєвого матеріалу за опорними звуками, доступними для слухового та слухо-зорового сприймання на основі складоритму. 7. Розвиток словесної пам’яті та мовлення. СИСТЕМА РОБОТИ. Розроблений індивідуальний освітній маршрут, тобто індивідуальна траєкторія освіти в календарно-тематичному, поурочному плануванні.

Робота над наголосом та вимовою звуків.  Наведені компоненти процесу формування в учнів орфоепічних навичок свідчать, що, крім механічних дій, які ґрунтуються на наслідуванні, для цього процесу обов'язковими є і розумові операції (дії).  у кінці слів та в середині перед наступними глухими (сад, дуб, мороз, ложка, везти); 7) оглушення в окремих випадках дзвінкого приголосного [г] у [х] перед глухими в середині слів: [к'іхтиек], [вхко]; 8) дзвінка вимова глухих приголосних перед наступними дзвінкими в середині слів: [молод'ба'], [прз'ба], [воґза'л] [1, 59].

Серед учнів загальноосвітньої школи (1—2 класи) недоліки вимови фонематичного порядку становлять не менше ніж ЗО %. До кінця навчання у школі вони трапляються пооди-. н о к о .  Наприклад, у парі глухих — дзвінких звуків спотворення виявляється однаковим: з порушується так само, як і с, ж — як ш. Це також стосується пар за твердістю — м'якістю: с порушується як с'. Винятком є звукир ір'л і л': тверді і м'які порушуються по-різному. Зокрема, можуть порушуватися тверді, а м'які ні.  Система роботи з формування фонетичної сторони мовлення передбачає такі етапи: 1)підготовчий; 2)постановки відсутніх звуків

Змінюється зміст роботи над формуванням уміння слухати–розуміти прочитане українською мовою, що впливає як на зміст початку роботи, так і на вправи з формування дослідженого уміння.  3. Розглянути вимоги до системи вправ з формування уміння слухати–розуміти прочитане українською мовою. 4. Визначити класифікацію видів вправ з формування уміння слухати–розуміти прочитане українською мовою.  Тому необхідна система вправ як для навчання учнів аудіювання, так і для формування умінь слухати–розуміти прочитане українською мовою. У підтвердження цього можна навести думку Є. І. Пассова [20], який наголошував, що одна вправа при навчанні ніколи не дає кінцевого ефекту.

Основними вимогами до вимови учнів є фонематичність та швидкість. В середній школі дуже важко досягти безпомилковості та автентичності вимови учнів, тому вимоги до вимови учнів визначають, виходячи з принципу апроксимації, тобто наближення до правильної вимови. Вимоги до вимови. Для нейтралізації негативного впливу фонетичних навичок рідної мови навчання іншомовної вимови має будуватися на основі порівняльного аналізу фонологічних систем рідної та іноземної мов, що єодним з важливих спеціальних принципів навчання фонетичного матеріалу.  Вони тісно пов'язані між собою і націлені на формування як слухових (фонематичний слух), так і вимовних (або артикуляційних) навичок.